Пам’ятаю, ще в радянські 70-ті роки в центрі міста висіло гасло: «Наше місто зробимо гарним, зробимо чистим». Ці слова актуальні й нині. Вони повинні бути в душі кожного жителя Сарн. Міська влада не стоїть осторонь цієї проблеми. Про чистоту довкілля, боротьбу зі стихійними смітниками говорять на сесіях, висвітлюють у районній газеті «Сарненські новини». Згідно з графіком вулицями міста курсують спеціальні автомобілі для збору сміття з дворів. Але, як видно, цього замало. Прикладом може бути територія, прилегла до міського кладовища від вулиці Приходька. Десь в іншому місці такі смітники, можливо, й не так помітні. Але вздовж вулиці під самою огорожею кладовища, біля могил, де спочивають чиїсь рідні, вони ніяк не пасують. Вітер розносить поліетиленові пляшки, пакети, інший непотріб по могилах. Зрозуміло, люди обурюються.
Перед провідною неділею комунальники прибрали цей смітник, вирубали чагарники, навели тут порядок. Здавалося б, уже ніхто не посміє смітити. Та ні. Незабаром почали з’являтися сумки, пакети, мішки... А у нас так - викинув один, і за ним послідує інший. Тож, упевнений, якщо не зупинити людей зараз, через деякий час тією вулицею знову буде гидко пройти. Хто ж викидає туди сміття? Звичайно, жителі з прилеглих вулиць. Але не всі, є й такі, хто засуджує за це сусідів.
Одного дня зустрів знайомого пенсіонера, інваліда по зору, який живе неподалік згаданої території. Він, спотикаючись, вів велосипед, на якому прив’язане наповнений чимось мішок. Допоміг йому перейти через колії і запитав, що він везе.
- Сміття, - відповів знайомий. - Я знаю куди його викидати.
- А чому ж біля кладовища не викинув, туди ж тобі ближче? - ніби ненароком запитав у нього.
- Рука не піднімається. То тільки люди, які втратили совість, кидають сміття біля могил, або й на них.
Ось так. То, може, повчимося в старшої людини? І не будемо робити смітника біля святого місця. І не тільки там, тоді й місто буде чистим.
Володимир ПІНЧУК
