Проблема сімейного насильства надзвичайно гострою як в Україні, так в багатьох інших країнах, але й досі не привертає до себе уваги, на яку заслуговує. Хоча Верховна Рада України у 2002 році й прийняла Закон України «Про попередження насилля в Поняття «насильство» хоч використовується в багатьох нормативних актах, але в жодному з українських правових документів не його чіткого визначення. На практиці цей термін трактується юристами довільно, тобто виходячи власного досвіду.
Досить поширеною думка, що жертва може сама провокувати насильство. Важливо пам’ятати, що відповідальність за скоєне завжди лежить на насильникові й не може бути знята ніякими посиланнями на провокаційну поведінку жертви. декілька форм насилля: домашнє (умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, одягу й інших нормальних умов життя); психологічне спрямовані на навмисне приниження одним членом честі й гідності іншого, що спричиняють образу, страх, емоційну невпевненість у собі); сексуальне (посягання одного члена на статеву недоторканість іншого, включає будь-який сексуальний акт або поведінку, що нав’язуються партнеру проти його волі); економічне (порушення прав інтересів члена позбавленням або обмеженням його майнових прав).
Для ефективного подолання домашнього насильства як явища необхідно усвідомлювати його історичні корені та механізм відтворення в наступних поколіннях. Бо це пережитки патріархальної свідомості, де домінуючою була постать чоловіка, який забезпечував всіма необхідними ресурсами для життя, захищав будь-якої зовнішньої небезпеки. При цьому жінки й діти були абсолютно безправними й повністю підпорядкованими чоловікові - голові
Для відстоювання своїх законних прав необхідно звертатись в органи МВС з відповідно оформленою заявою, що тягне за собою попередження про недопустимість вчинення насильства; захисний припис особі, яка його вчинила, з повідомленням постановкою на облік у та молоді РДА; Насильник притягується до адміністративної відповідальності згідно ст. 173-2 (накладення штрафу або адміністративний арешт), а також за умисне нанесення легких тілесних ушкоджень (ст. 125 КК України - обмеження волі на строк до 2 років); побої та мордування (ст. 126 КК України - обмеження волі на строк до 5 років); катування (ст. 127 КК України - позбавлення волі на строк 3 до 5 років), погрозу вбивством (ст. 129 КК України - позбавлення волі на строк 3 до 5 років).
Наталія КИРКОВСЬКА, старший інспектор групи по роботі з населенням громадськими формуваннями ВДІМ РВ УМВС України в Рівненській області
