Останній день року 2007… Надвечір’я. Темрява окутала землю. Тиша та спокій. І серед цієї Божої благодаті факелом засяяли вікна Свято-Троїцької церкви м. Сарни. Храм чекав на парафіян. І спішили сюди люди, де чекав їх на спільну молитву Спаситель зі Своєю Пречистою Матір’ю. І люди прийшли, затеплили свічечки - і потонула святиня в теплі, світлі, молитвах.
Неможливо віднайти слова, щоб передати духовне піднесення людей, коли отець Миколай з молодими паламарями, церковним хором виконали акафіст Божій Матері. Весь храм стояв на колінах - діти, молодь, саренькі немічні люди. А молитва здіймалась до неба. Завмерло все та всі, коли полилось “Пение” Богородиці “О Всепе-ая Мати” у виконанні регентші хору - соловейка Алли. І не існувало вже нічого та нікого. Тільки образ Пречистої Матері з Богом-немовлям на руках - як вічне продовження життя.
Закінчилось богослужіння молебнем за здоров’я, Україну, за її воїнство, духовенство, рідне місто, всіх людей, хто з вірою іде до Спасителя.
Господи! Дай нам сили, розум жити за законами Твоїми. Допоможи принести Тобі плоди в терпінні, смиренні сердець наших.
Людмила ВОЛОШИНА, Віра РУДЮК, Тетяна БОРТНІК, парафіяни Свято-Троїцького храму м. Сарни.
