Так уже побудований цей світ, що витівки людських недбалих рук можуть обернутись великим лихом. Така біда вже не вперше трапилась на території стрільських і любовиковицьких торф’яних земель. Коли виходиш на вулицю і бачиш за 2 кілометри непроглядний стовп ядучого диму, то запитуєш перехожих, що ж це палає: людська совість чи людські городи.
На місце лиха прибув сільський голова з громадою, ситуацію оцінили, як критичну. І от коли вже втрачаєш надію, впадаючи в паніку, з’являються сміливі пожежники, що мужньо б’ються з пекельним вогнем. За дві ночі безсоння і перевтоми велика пожежа переможена, адже з вогнем боролися екскаватор, людська громада, пожежні машини і поїзд - надійні приборкувачі полум’я.
Якщо не бути обережним, ще де-небудь можна провалитися під торф, де температура сягає високої поділки, такі випадки вже траплялися раніше...
Дуже боляче було дивитись на те, як люди намагаються зробити все можливе під проливним дощем, який заливав їх одяг і обличчя, а вогню не гасив. Хочу спитати, що б ми робили без пожежників, які завжди приборкують стихію та людську необережність?
Петро КАТЕРИНИЧ
